Одна з численних китайських мудростей говорить про те, що багатий не той хлібороб, який виростив хороший урожай, а той, який обробив землю, яка його дала. Землі України минулого століття були вкрай виснажені інтенсивним використанням мінеральних добрив, лише в наші дні почало відроджуватися органічне землеробство. Не секрет, що ґрунт, який багатий органікою рослинного і тваринного походження є самим родючим, а роблять його таким звичайні дощові черв’яки чи хробаки. Саме вони переробляють залишки органічних сполук у найцінніший родючий ґрунт, що зветься ґумусом. Між іншим, західні вчені вивели особливу породу черв’яків, які розмножуються та працюють набагато ефективніше своїх родичів. Це дозволяє розглядати розведення черв’яків як бізнес, який практично не потребує вкладень.
Огляд та перспективи бізнесу з розведення дощових хробаків
У більшості людей дощові (вони ж і земляні) черви асоціюються в першу чергу з риболовлею. Але мало хто знає, що ще з часів Стародавнього Риму вони застосовуються у сільському господарстві – виробляють вермикомпост (біогумус), який можна використовувати як добриво. А за рахунок надзвичайно високої плодючості черв’яки часто стають основою кормів для домашніх тварин і птахів.
Але цим сфера застосування дощових черв’яків не обмежується. На Заході вже не перший рік вчені намагаються їх використовувати в якості сировини для виготовлення лікарських препаратів. При всьому цьому дощові черв’яки не тільки корисні, але й невибагливі. Приміром, як корм для них підійдуть харчові відходи, сіно та листя. Жити вони можуть при температурі від + 10° C до + 30° C (ідеально – + 15… + 20 ° C). Слід враховувати, що для нормального дихання цим безхребетним необхідно 60-80% вологості.
Про дощових хробаків написано багато праць і навчальних посібників, а от потенціал бізнесу на основі вермикультури можна оцінити тільки проаналізувавши успіхи та невдачі підприємців, які вже займаються цим бізнесом.
Якщо Ви зайняті у сільському господарстві, то наявність власної «черв’ячної» ферми не тільки дозволяє економити на добривах, але й дає можливість отримувати додатковий прибуток від продажу черв’яка та біогумусу. Примітно, що в Євросоюзі таке біодобриво – єдиний вид добрива, який аграріям дозволено використовувати без обмежень.
Сільське господарство потенційно може бути ринком збуту не тільки для гумусу, але й для біомаси черв’яків. Як пояснюють вермифермери, самих хробаків можна використовувати в якості підгодівлі на птахофабриках. Однак такі замовлення надходять вкрай рідко. Основними скупниками черв’яків все ще залишаються рибалки.
Представники галузі переконані, що потенціал ринку збуту черв’яків і вироблених ними добрив набагато більший тих крупиць, які дістаються бізнесу сьогодні. У країні немає розуміння того, що даний напрямок надзвичайно корисний для сільського господарства. Агрофірми не хочуть використовувати гумус, а багато хто навіть не знають про нього, віддаючи перевагу мінеральним добривам.
За кордоном «обожнюють» черв’яків, і та гидливість, що є у нас, викорінюється. А в Україні агрономи не знайомі з цією технологією і як раніше удобрюють землю пестицидами в пропорціях, зазначених у старих радянських підручниках» – з жалем відзначає один з власників хробачої ферми.
Цікава інформація: Від наживки до добрива
Як риболовецька приманка дощові черв’яки використовуються вже не одне століття. На комерційний конвеєр їх вирощування вперше було поставлено в 1901 році у США компанією Shur-Bite Bait Company. У довоєнний період у Штатах черв’ячний бізнес вважався одним з таких, що найбільш динамічно розвиваються. Після закінчення Другої світової війни з’явилися перші ферми, які не тільки постачали хробака рибалкам, а й продавали біогумус садівникам. У 1950 році тільки в одному Нью-Йорку працювало понад 1 тис. точок з продажу хробака.
Інтерес до бізнесу був викликаний незначними інвестиціями і високими доходами. Показова тут історія американського рибалки Х’ю Картера, який наприкінці 1940-х почав вермивиробництво, маючи в наявності всього лише старий ящик. Незабаром підприємець створив опалювальний цех по вирощуванню хробака, об’єднавши технологію вермикомпостування з принципами складального конвеєра.
Через більш ніж півстоліття після черв’ячного буму в США інтерес до вермитехнології продовжує неухильно зростати і сьогодні. Зокрема, великим попитом користується вермикомпост. На світовому ринку ціни на цей товар диктують арабські країни, саме вони сьогодні є найбільш великими імпортерами біогумусу. При оптових поставках вартість однієї тонни гумусу може становити $2 тис. Головна умова арабів – не завозити їм вермикомпост, вироблений на основі свинячого гною.
Коли слід починати такий бізнес
Відкрити ферму з розведення хробаків можна в будь-який час року. Але, як радять підприємці, найкращий період для відкриття даного бізнесу – кінець літа і початок осені. Стартувати раннім літом доцільно у разі відсутності теплого приміщення.
За багаторічними спостереженнями найвигідніше придбати хробака і пустити його у виробництво мінімум за 2-3 місяці до лютого місяця. Восени та взимку адаптація хробака до нових субстратів відбувається трохи довше. У лютому настає пік активності черв’яків, і покупець не втрачає сезон.
Починати цей бізнес восени вигідно ще й тому, що не виникає проблем з кормом для хробаків. Зокрема, окрім гною можна використовувати бадилля, яке залишилася після збору врожаю. Осінній старт більш вигідний, тому що до весни – періоду максимальної активності каліфорнійських черв’яків – вже гарантовано є адаптоване «поголів’я», здатне в цей час збільшуватися у два рази.
Яких «трудяг» вибрати
У природі налічується кілька тисяч видів дощових черв’яків, однак для створення вермигосподарства підійдуть лише деякі з них. В Україні на спеціальних фермах розводять в основному два види хробака – каліфорнійський і черв – «старатель». Останній вид, на переконання більшості учасників ринку, більш підходить для комерційного використання. Адже одна особина «старателя», як запевняють біологи, здатна виробляти щорічно 1,5 тис. собі подібних. Тут американський родич трохи поступається йому, розмножуючись до 400-500 особин на рік.
Щодо розведення хробаків в домашніх умовах, то тут не вимагається «породистих» особин, цілком підійдуть місцеві черв’яки, звиклі до свого середовища проживання. Їх адаптація до замкнутих умов ферми пройде без всяких проблем, і розмножуватися вони почнуть набагато швидше. Звідси висновок – краще зібрати черв’яків самостійно. Для цього в ґрунті потрібно викопати невелику яму і засипати її гнилим листям або гноєм. Цей наповнювач слід зволожити (але не занадто) та прикрити картоном і дошкою. Вже через тиждень можна зібрати першу партію хробаків. Варто відзначити, що їх переселення у ящик потрібно проводити з частиною того грунту, де вони мешкали. Для розведення дощових черв’яків на 1 м2 розсадника досить зібрати близько кілограма, в середньому це близько 1000 особин.
Де розводити черв’яків
Особливих вимог до підбору приміщення під ферму немає, головне, щоб його площа відповідала потребам підприємця. Якщо мова йде про розведення у домашніх умовах, то краще, звичайно, розводити черв’яків на опалювальній території, наприклад, у погребі або гаражі. В іншому випадку при зниженні температури повітря нижче + 4°С хробаки впадають у сплячку і про ведення бізнесу в зимовий період можна забути. Якщо передбачається цілорічне вирощування черв’яків, тоді і площа ферми повинна розраховуватися з урахуванням великого зростання їх чисельності. На великих фермах з розведення черв’яків їх кількість доходить до сотень тисяч.
Розведення дощових черв’яків здійснюється в ящиках, які можна змайструвати самостійно, тих розмірів, які необхідні в кожному конкретному випадку. Ось декілька варіантів їх виготовлення:
Дерев’яний ящик. Такий короб виготовляється з дошок не менше 2,5 см завтовшки. Його оптимальний розмір 1х2х0,5 м. У дні короба свердлять отвір, а сам ящик встановлюють на дерев’яні бруски з нахилом, забезпечуючи відтік найціннішої рідини (про неї почитаєте нижче). Всі кути і шви оббивають жерстяною стрічкою, виключаючи попадання всередину гризунів. Не варто забувати і про кришку, яка може бути збита з дощок, також нею може служити лист фанери, головне – наявність в кришці отворів для циркуляції повітря;
Пластиковий контейнер. Такий вид «житла» для хробаків доцільно купувати вже коли є певний досвід у сфері вирощування дощових хробаків, оскільки це досить витратне придбання і у разі невдачі буде вельми прикро втрачати гроші. Якщо вже вибір припав саме на такий розсадник, то варто врахувати його цілковиту повітронепроникність та насверлити отворів не тільки в кришці, але і на бічних поверхнях. При розведенні черв’яків в пластикових контейнерах також необхідний отвір для стоку рідини;
Старий холодильник. Деякі досвідчені фермери використовують старі холодильники як ящики-розсадники. Встановлюється холодильник дверцятами вгору, що досить логічно, весь внутрішній вміст видаляється через непотрібність. Стінки холодильника та його дверцята забезпечуються отворами для доступу повітря. Установка всіх ящиків для розведення черв’яків здійснюється на бруски з невеликим креном, і старий холодильник не виняток;
Картонна коробка. Ідеальний варіант ящика-розсадника для розведення черв’яків для підприємців-початківців – це картонна коробка. Її розмір повинен бути більшим ніж 40х30 см. Картон – екологічно чистий матеріал, який може використовуватися хробаками в їжу, а також він ідеально пропускає повітря. Єдиний мінус – це недовговічність такого «житла», але й це не страшно. Коли коробка відволожиться і нею почнуть харчуватися черв’яки, то вона з легкістю поміщається в іншу коробку або обклеюється свіжим картоном;
Вермикомпостери. Подібні ферми можна придбати в спеціалізованих фірмах і є найбільш зручними з усіх можливих варіантів, але і відповідно найдорожчим.
При вирощуванні черв’яків варто враховувати особливості їх природного проживання, де грунт, в якому вони живуть умовно можна розділити на 3 «поверхи». Верхній шар грунту, багатий органічними залишками рослин і тварин, служить місцем прийому їжі. У нижньому ярусі проживання хробаків накопичуються продукти їх життєдіяльності – гумус і та сама рідина, яку називають черв’ячний «чай». Ну а між цими шарами грунту черв’яки відчувають себе найбільш комфортно, саме там і мешкає їх основна маса.
Технологія заповнення розсадника
Підготовлена ємність наповнюється наполовину перегноєм, втім, його можна змішати з подрібненими газетами або картоном. Цю суміш зволожують, але при цьому слід враховувати, що при її стисненні не повинна виділятися вільна волога. Компостний наповнювач перші 2-3 дні активно виділяє аміак, тому заселення хробаків варто відкласти на час його повного видалення.
Як зазначалося вище, на 1 м2 розсадника потрібно близько кілограма черв’яків. З цього розрахунку проводиться їх висадка в поглиблення у підготовленому грунті з частиною землі, де вони мешкали. Це місце розрівнюють, зволожують і прикривають картоном.
Протягом 2-3-х днів хробів не тривожать, даючи їм час адаптуватися до нових умов існування. У разі поширення хробаків по розсаднику можна зробити висновок про те, що акліматизація пройшла успішно. Тепер прийшов час внесення корму.
Ні в якому разі не можна забувати про постійне зволоження грунту в розсаднику, але й переборщувати з ним не варто, оскільки це загрожує загибеллю черв’яків. Як відомо, вони дихають шкірою і від надмірної кількості вологи вони починають задихатися – саме це причина появи хробаків на поверхні грунту під час дощу, таким чином вони шукають можливість збагатити свій нескладний організм киснем.
Потрібно зазначити, що місце для розмноження хробаків має бути тихим і спокійним, необхідно виключити можливість виникнення сильних шумів і вібрації.
Корм для «вихованців»
Заготовлюючи корм для хробаків, необхідно організувати компостну купу. Для цього підійдуть харчові відходи, такі як фруктові та овочеві відходи, шкаралупа від яєць, борошняні вироби, кавова гуща та чайна заварка, а також трава, листя та гній. З раціону слід виключити продукти життєдіяльності собак і кішок, гній, у разі лікування тварин від глистів, відходи часнику, цибулі і цитрусових, а також молочні продукти, масла, жири, рибні та м’ясні відходи.
Готовий корм вкладають шаром сантиметрів 10, приблизно один раз на тиждень. Простим способом визначення недостатності корму для хробаків служить звичайний туалетний або газетний папір, який вкладається поверх свіжого корму і зволожується. Коли черв’яки починають вживати в їжу цей папір, то це вірна ознака того, що корм закінчився і варто додавати нову порцію.
Розмноження
Статевої зрілості хроби досягають у віці від 2 до 3 місяців і наступні 4 місяці щотижня відкладають кокони. Термін дозрівання 1 кокона в середньому становить 2-3 тижні, звідки виходить до 20 особин, які через декілька місяців починають розмножуватися. Таким чином, через 5-6 місяців чисельність хробаків в одному розсаднику збільшується у 50 разів! Якщо кількість черв’яків на літр грунту перевищує 50 дорослих особин, то необхідно переселяти частину черв’яків або отримувати перший прибуток, реалізуючи її. Якщо цього не зробити, то популяція хробаків припиняється природним чином.
Процес сортування черв’яків відбувається кожні 4-6 місяців. Для його здійснення верхній шар грунту в розсаднику переміщується в одну сторону, потім відбувається вилучення шару проживання хробаків і далі гумусу. Після цього приступають до сортування черв’яків – зрілі особини йдуть на реалізацію або на розширення бізнесу, а дрібні повертаються назад. Процес вирощування черв’яків поновлюється.
Можливі шляхи реалізації
Підприємцю деколи стає незрозуміло де можна реалізувати готову продукцію.
Риболовля. Це перше, що приходить на думку будь-якому підприємцю, котрий зібрався розводити хробаків. Це й не дивно, оскільки черв’як – найпопулярніший вид наживки. Звичайно, може здатися, що це дурна ідея, але насправді це далеко не так. У сучасному суспільстві мало хто готовий витрачати свій дорогоцінний час на копання в землі в пошуках необхідної кількості наживки, набагато простіше придбати її у риболовецьких магазинах, куди, власне, і постачаються вирощені черви. Можна працювати з рибалками і безпосередньо, але для цього потрібно шукати клієнтську базу самостійно.
Зоомагазин. Ще одне місце, де черв’яки досить затребувані. Вони йдуть на корм рибкам, пташкам та іншим любителям подібної «страви»;
Рибницькі ферми. Для риби, вирощеної в штучно створених умовах, черв’яки є делікатесом. Як правило, на подібні підприємства потрібні величезні кількості такого корму;
Екогумус. Не варто забувати про цей цінний продукт життєдіяльності черв’яків – він використовується для підвищення родючості грунту на ділянці. Гумус можна використовувати самому або реалізовувати дачникам і садівничим організаціям;
Черв’ячний «чай». Цей продукт є найціннішим у всьому процесі розведення черв’яків. Щоб зібрати цей продукт життєдіяльності черв’яків і робиться стік в дні короба-розсадника. У наші дні попит на еко-продукти зростає з кожним днем, відповідно і екологічно чисті, натуральні добрива стають досить затребуваними. Щоб оцінити реальну цінність черв’ячного «чаю» можна навести такий приклад – врожайність помідорів зростає майже в 2 рази в результаті їх підгодівлі цією речовиною.
Економічна ефективність
За рік правильної роботи з розведення черв’яків виходить близько 20 тис. хробів і більше тонни гумусу з 2-х м2 розсадника. Якщо отримувати прибуток тільки від реалізації черв’яків по 0,5 грн. за штуку, то виходить близько 10 тис. грн. на рік. А якщо площу розсадника збільшити до 20 метрів квадратних, то за рік можна отримати 100 тис. грн. Слід зауважити, що не береться до уваги вартість гумусу і черв’ячного «чаю», а також великі площі розсадників. За умови мінімальних вкладень і безвідходного виробництва економічна ефективність розведення дощових черв’яків очевидна.
Середня роздрібна вартість продукції українських вермигосподарств така:
- Сепарований біогумус (очищений) – 2-3 тис. грн/т;
- Несепарованний біогумус (неочищений) – 1-1,5 тис. грн/т;
- Каліфорнійські черв’яки – 350 грн/1,5 тис. черв’яків;
- Черв-«старатель» – 750 грн/1,5 тис. черв’яків;
- Черв’як для риболовлі – 50-200 грн/1,5 тис. черв’яків.
* Складено на підставі даних з відкритих джерел
Підсумовуючи написане, можна зробити висновки, що рентабельність бізнесу з розведення дощових черв’яків в залежності від типу господарства може становити від 200 до 700%. Причому, для старту досить старого корівника і 5-10 тис. грн.