Речі, які необхідні у побуті, будуть затребуваними завжди, тому бізнес, що пов’язаний з їх виробництвом і продажем, вважається одним з найбільш стабільних і прибуткових. До таких відноситься і виробництво прасувальних дошок, які незамінні в будь-якому господарстві.
Хоча конкуренцію на цьому ринку не можна назвати низькою, тим не менш, експерти вважають, що і у нових гравців є шанси зайняти свою нішу. В першу чергу, найбільш перспективним вважається сегмент продукції низької та середньої цінової категорії. Тут переважає продукція українських виробників.
Найдешевші прасувальні дошки імпортуються з Китаю, Тайваню, Кореї, тощо. Навіть з урахуванням транспортних витрат їх роздрібна вартість виявляється дещо нижчою виробів вітчизняного виробництва. Втім, якість такої продукції також залишає бажати кращого. Найдорожчі прасувальні дошки привозяться з Німеччини, Швейцарії та Італії (бренди Leifheit, Gimi, SCAB, Eurogold), але вони користуються найменшим попитом серед українських споживачів, переважно через свою високу ціну.
Головні вимоги, які висувають покупці до такого товару, як прасувальна дошка (у порядку пріоритетності), – це доступна ціна, привабливий зовнішній вигляд, компактність, надійність, стійкість, зручність і багатофункціональність. На жаль, жоден з опитаних не назвав в числі важливих вимог безпеку. Між тим, в основі дошки для прасування найчастіше використовується товста фанера. Дешевий неякісний матеріал, не призначений для використання в побутових цілях, може не тільки мати вкрай обмежений термін експлуатації, але навіть становити небезпеку для здоров’я, виділяючи в повітря небезпечні токсини.
Прасувальні дошки у складеному вигляді займають небагато місця, мають невелику вагу і різняться розмірами. Незалежно від виробництва, всі дошки мають схожі конструкції з обладнаним місцем для праски і знімним текстильним чохлом, який легко випрати або замінити у разі зносу. Але все ж є і певні відмінності.
До несуттєвих відносять різні модифікації моделей – наявність або відсутність розетки для підключення праски, кронштейна для шнура праски, полички для білизни і кронштейна для розвішування сорочок.
До основних відносяться відмінності по конструкції і матеріалам, які використовуються для виготовлення прасувальних дошок.
Найбільш проста конструкція являє собою дерев’яну дошку з округленими кутами, обтягнуту тканиною, на невеликих ніжках-брусках. В якості основи найчастіше використовується багатошарова фанера або ДСП. Ці дошки найбільш прості у виробництві й дешеві за ціною, але вони мають ряд недоліків, головний з яких – недовгий термін експлуатації. Більш надійні дошки з металу з розсувними ніжками, що регулюються по висоті. Щоб зменшити вагу готового виробу, в якості основи більшість виробників використовують тонкі листи з великою кількістю отворів і з додатковими ребрами жорсткості (спеціальні металеві профілі з нижньої сторони стільниці). Інший варіант матеріалу для стільниці – спінений пластик, що не промокає, вбирає гарячу пару і при цьому володіє невеликою вагою.
Ніжки прасувальної дошки виготовляються зі сталевих труб прямокутного або круглого перерізу, які шарнірно з’єднуються одна з одною і кріпляться до нижньої поверхні дошки, завдяки чому конструкцію можна регулювати по висоті і складати, коли дошка не використовується. В дешевих моделях дошки ніжки не згвинчуються, а склепуються одна з одною, тому при активній експлуатації вони можуть швидко вийти з ладу, в буквальному сенсі розсипавшись на складові елементи.
Крім самої дошки, різняться і механізми її фіксації. У самому простому випадку на нижній стороні прасувальної дошки робиться ряд заглиблень, в які вкладаються підставки ніжок, завдяки чому можна змінювати висоту установки дошки. Більш складна конструкція дозволяє змінювати висоту ніжок за допомогою спеціальної направляючої на нижній стороні дошки з фіксацією положення, за допомогою спеціального важеля. Існує два різновиди механізмів фіксації – плавний і ступінчастий. У першому випадку ніжки регулюються на різній висоті плавним ходом. Ця система зручна в застосуванні, але володіє одним істотним недоліком – при частому використанні вона швидко розбовтується і перестає фіксувати ніжки у розкладеному вигляді. Ступінчаста система відрізняється більшою надійністю, але дошка з її використанням вимагає і більше місця для зберігання.
Для того щоб металеві ніжки прасувальної дошки не ковзали по підлозі і не дряпали покриття, на них надягають пластмасові або гумові наконечники.
Багато дрібних вітчизняних виробників прасувальних дошок, по суті, виступають в ролі збирачів, замовляючи і закуповуючи необхідні деталі на різних підприємствах і збираючи їх у готові вироби. Таким чином, кількість постачальників, з якими ви будете працювати, зазвичай приблизно дорівнює числу основних деталей прасувальної дошки, до яких відноситься власне дошка-основа, металеві ніжки, пластмасові або гумові насадки на ніжки, підставка з металу для праски (плюс полиця для білизни у деяких моделях), м’який матеріал і чохол з тканини. При виборі постачальника металевих запчастин звертайте увагу на те, який матеріал використовується для обробки цих елементів. Найбільш дешевий варіант – емаль, яка швидко пошкоджується при неакуратній експлуатації дошки. Більш міцними і дорогими є покриття на основі пластичних мас і гальванічні покриття нержавіючими металами (наприклад, хром). У дорогих моделях дошок для прасування використовуються сітчасті стільниці з нержавіючої сталі, яка є значно більш довговічним матеріалом, ніж фанера.
Поверхня дошки покривається спочатку шаром матеріалу прокладки (у більшості випадків це шар ватину або фетру), а потім закривається зверху тканинним чохлом з бавовняної тканини чи термостійких синтетичних матеріалів з противоадгезіонними (прилипання тканини) властивостями або бавовни з металізованою ниткою. Матеріал останнього виду дорожчий, але він набагато стійкіший до високих температур, до нього не липне тканина з синтетики, навіть якщо її необачно розплавили праскою.
Важливо, щоб чохол на дошці був знімним. Як правило, такі моделі чохлів мають пропущений по краях шнурок або гумку, який в стягнутим вигляді надійно утримує тканину на основі.
У вашому асортименті можуть бути дошки різних розмірів. Оптимальна довжина дошки коливається в межах 130-150 см, а ширина – 38-40 см. Але бувають і більш компактні моделі для невеликих просторів і навіть дошки з короткими ніжками-підставками, які встановлюються на стіл і інші високі поверхні. Асортимент можна розширити за рахунок додавання в нього моделей дошок з поличками для білизни (вбудованими, висувними), з розетками та подовжувачами, кронштейнами, держателем для проводу, держателями для вішалок, дошками для прасування рукавів, розпилювачами, запасними змінними чохлами, тощо. Таким чином, асортимент навіть невеликого вузькоспеціалізованого підприємства з виготовлення та продажу прасувальних дошок може налічувати близько тридцяти найменувань. В їх число можуть входити також і досить популярні зараз вбудовані прасувальні дошки, які монтуються в гарнітури кухонних, спальних меблів або меблів для віталень. Настінні і вбудовані прасувальні дошки реалізуються як кінцевим покупцям, так і виробникам меблів.
Отже, для виробництва найбільш поширених моделей прасувальних дошок різної цінової категорії використовується полегшена меблева труба, фанера, ДСП або перфорований металевий лист. Форма стандартної прасувальної дошки також єдина – вона звужується до одного кінця і має закруглені кути. Робоча поверхня дошки покривається шаром ватину або іншого матеріалу і захищається чохлом із щільної тканини різних забарвлень. Для стійкості і захисту підлогових покриттів ніжки дошки захищаються наконечниками і фіксуються різними способами з нижньої сторони стільниці. Вартість усіх матеріалів, необхідних для виготовлення однієї дошки, при оптовій закупівлі на заводі-виробнику становить не більше 170-250 грн., залежно від комплектуючих. Оптова ж вартість прасувальної дошки починається від 400 грн. і вище. У роздріб дошки продаються за ціною від 500 грн. і більше.
Для організації невеликого цеху по виробництву прасувальних дощок буде потрібно від 60 тис. грн. У цю суму входить закупівля матеріалів для виготовлення першої партії дошок, оренда цеху, заробітна плата двом робітникам. Враховуйте, що чохли на ваші дошки вигідніше шити самостійно, а не купувати готові. Але для цього зовсім необов’язково наймати швачок на повний робочий день. Можна роздавати замовлення швеям, які працюють на дому, розвозити їм матеріал, забирати готові чохли і оплачувати роботу відрядно – за виконаний обсяг. Реалізовувати дошки можна через окремі магазини господарських товарів, через оптові компанії, мережеві магазини (втім, поріг входження туди виявиться занадто високим для невеликої фірми з одним видом товару). Крім того, досвідчені підприємці радять шукати оптових покупців у Інтернеті. В цьому випадку стане в нагоді каталог з фотографіями і описом вашої продукції і вашими контактними даними.
